📖 30 вересня – Всеукраїнський День бібліотек. 🎉 Вітаємо всіх бібліотекарів з професійним святом! Бажаємо вам миру та здоров’я! Бібліотека – це чарівний світ історій та храм знань. Це колодязь мудрості, який вгамує спрагу допитливих. В бібліотеці особлива атмосфера, де серед книжкових полиць тихо ходить натхнення…
До вашої уваги оповідання , яке відкриє вам всі таємниці книгозбірень. У нову мандрівку разом із вами відправляться вже знайомі нашим читачам Сашко та Даринка.
Портал у невідомі світи
Сашко дивився на вулицю з вікна своєї кімнати та сумно позіхав. «Ну і погода, - думав він, - ні тобі у футбол з хлопцями пограти, ні на скейті поганяти – цілий тиждень дощить.» Тим часом дощ, ніби образився на хлопчика, та пустився ще сильніше. Сотні, тисячі маленьких крапельок падали з неба, вдарялися об землю, будинки, збивали з дерев пожовтіле листя. На вулицях майже не було людей, лише автівки з увімкненими фарами та склоочисниками проносилися по дорозі. Що робити в таку погоду вдома? Так ще й у неділю!
Від похмурих думок хлопчика відволік його улюблений кіт Бандит. Він зістрибнув з підвіконня та м’яко потерся своєю мордочкою об ногу Сашка. «Мр – няв, не сумуй, хазяїн», - ніби хотів сказати кіт. «Бандит, ти хочеш пограти?», - спитав Сашко та взяв саморобну «мишу» на ниточці. Миша була більше схожа на метелика з фантику, в який загортають цукерки. Сашко почав по – тихеньку водити мишою по підлозі як раз навпроти лапки Бандита. Яскравий фантик зашарудів і спокійний домашній кіт в одну мить перетворився на тигра, що вистежує свою здобич. Почалося полювання на кольоровий фантик: Бандит то «сидів у засідці», то гнався за «здобиччу», то смішно підстрибував у повітрі.
Ця забавка на деякий час повеселила Сашка, але вже через 10 хвилин кіт закінчив свої тренування у домашньому спортзалі та, мов гордий лев, пішов на м’якенький диван. Сашко ж тим часом вирішив пограти в улюблену іграшку на телефоні. Хлопчик обрав віртуальний автомобіль та погнав на ньому до фінішу. У грі Сашко забув і про дощ, і про домашнє завдання, і взагалі про все на світі. Йому здавалося, що він сам сидить за кермом того авто та ось – ось примчить до фінішу. А навколо не його кімната, а якась автотраса посеред спекотної пустелі.
Автогонщика – призера повернув до реальності телефонний дзвінок. Телефонувала Даринка, дівчинка – сусідка. «Як невчасно!, - подумав Сашко, а потім спохватився, - що це я дійсно, невже цей телефон замінить мені друзів? Ні, наші футбольні матчі з хлопцями у дворі та прогулянки з Даринкою краще цього яскравого, привабливого, але штучного, не справжнього світу». І він взяв слухавку. Даринка, як завжди весело гомоніла, розповідаючи щось цікаве, а потім запросила хлопчика сходити разом із нею в бібліотеку.
Сашкові не хотілося залишати своє тепленьке та затишне сховище. Але бажання зустрітися з подружкою перемогло й хлопчик швидко перевдягся, схопив книгу про екологію, яку раніше брав у бібліотеці, а також блакитну парасольку та смішне кошеня – м’яку іграшку. Дівчинка вже чекала на нього. На Даринці була жовта кофта, яку їй зв’язала мама, та жовті гумові чоботи, а в руках вона тримала жовту парасольку. Не дівчинка, а маленьке сонечко! Сашко подарував їй іграшку, а потім вони разом попрямували в бібліотеку. Їх парасольки, блакитна та жовта, яскраво блищали від крапельок дощу. За розмовою діти й самі не помітили, як дійшли до бібліотеки. Це був невеликий будиночок, стіни якого пофарбовані в спокійний персиковий колір. Непримітна, нічим не приваблива будівля. Але так здавалося лише на перший погляд. Насправді, ви уявити собі не можете, що це за місце!
Сашко та Даринка, дещо втомлені та трохи мокрі, увійшли в бібліотеку. Всередині було тепло та затишно. В просторому холі стояло багато горщиків з квітами: екзотичні пальми і кактуси, карликові дерева зі справжньою (тільки тоншою) корою і густою кроною зелених листочків, а ще якісь дивні рослини, схожі на довгі водорості. Завдяки квітам кімната походила на доісторичний ліс, в якому живуть казкові герої. І якщо уважно придивитися, то можна їх побачити: то – тут, то – там у горщиках ховалися маленькі фігурки ельфів і гномів. Як запевняла дітей Марина Богданівна, бібліотекар молодшого читального залу, всі казкові мешканці бібліотеки вважають її своїм королівством і вночі, коли ніхто їх не бачить, оживають: танцюють, співають та розповідають один одному цікаві історії. Під стелею кружляли маленькі паперові метелики. Легенький вітерець, який увірвався всередину коли діти відкрили двері, ледве не здув їх! А ось старий тигр, який лежав на лавці біля входу, залишався непохитним. Звичайно, він же вірний хранитель королівства книг! Довгий хвіст тигра був весь у шрамах – швах, що свідчили про його багате минуле. Мабуть, раніше з тигром, у якого м’яке добре серце, не дуже обережно грали діти. А ще в коридорі була дошка з оголошеннями. На ній можна було прочитати щось цікаве: календар літературних свят, оголошення про події, які відбудуться в бібліотеці найближчим часом.
Сашко та Даринка зупинилися біля дошки. Їх увагу привернуло одне з яскравих оголошень: «Запрошуємо всіх дітей та їх батьків на цікаву лялькову виставу «У пошуках скарбів піратів» за мотивами книги Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів», яка відбудеться в бібліотеці 8 жовтня о 12 годині. На вас чекають захопливі пригоди, небезпечні та жадібні пірати та багато – багато солодких скарбів!» «Даринко, давай підемо!», - зацікавлено сказав Сашко. «Я не знала, що в бібліотеці бувають лялькові вистави!, - здивовано відповіла Даринка, а потім додала, - Мені теж цікаво, що це за вистава така. Обов’язково підемо!»
Діти прочитали інші оголошення, а потім поспішили до абонементу. Вони були в бібліотеці не вперше і вже знали що і де знаходиться. На абонементі можна взяти почитати книгу додому. А видавала їх бібліотекар Ірина Михайлівна. У великій кімнаті було багато – пребагато полиць. Полиці розташовувалися від самої підлоги і до стелі, а на них зручно вмостилися тисячі книг, мов пташки на гілочках: від маленьких і тоненьких до товстих і громіздких; з непримітною чи яскравою обкладинкою. Яких книг тут тільки не було! На будь – який смак, як для дітей, так і для дорослих. Якщо ти новенький у цьому королівстві, то можеш і заблукати, не знайти одразу книгу, що зацікавить саме тебе. Але завжди можна попросити допомогти бібліотекаря - провідника у світі книг. А ще на абонементі були цікаві книжкові виставки. Сашкові особливо сподобалася виставка книг про морські пригоди, а Даринці – про детективи.
Коли діти увійшли до абонементу, Ірина Михайлівна допомагала мамі з маленькою дівчинкою обрати цікаві казки. «Ось казки про маленьку принцесу та її дракончика, я думаю вони сподобаються тобі, Софійко. Подивись, які тут яскраві ілюстрації», - сказала бібліотекар. «А ще ви можете пограти в нашій ігровій кімнаті», - додала вона. Мама та її донечка вибрали книжки та пішли до ігрової кімнати, тим часом Сашко та Даринка вирішили, що хочуть почитати. Дівчинка обрала «Казки дракона Омелька» з яскравими ілюстраціями та цікавим сюжетом. А хлопчик вирішив почитати щось про космос, от тільки не знав назви жодної книги. Він так і сказав: «Я хочу почитати щось про космос». «Є в нас одна цікава книга про планети. Ось дивись», - відповіла Ірина Михайлівна та впевнено й швидко витягла з полиці якусь книгу. «Планети Сонячної системи» - так називалась книга, в якій також були яскраві ілюстрації та багато інформації, вражаючих фактів про планети. «А можна ми почитаємо у вас в читальній залі?», - спитали діти. «Звісно можна», - посміхаючись відповіла бібліотекар. Від Ірини Михайлівни діти дізналися, що в бібліотеці тепер є рукодільний гурток для всіх бажаючих. На ньому можна займатися різною творчістю: малювати; ліпити фігурки з тіста; робити аплікації з паперу та ще багато всього цікавого.
Сашко та Даринка забрали свої книжки та пішли до читальної зали. В бібліотеці була не одна читальна зала, а цілих дві. Одна для дошкільників і молодших школярів, інша для підлітків і молоді. У старшому читальному залі був великий стіл у вигляді літери «П» і багато стільців. Тут проводяться зустрічі з письменниками, читають та обговорюють різні книги, висловлюють свої думки, знаходять друзів, яким теж подобається читати. А ще у цій залі можна позайматися та безкоштовно скористатися комп’ютером. В такій творчій атмосфері, в оточенні книг, що сповненні мудрістю поколінь, відчуваєш себе дослідником невідомого, мандрівником, який відкриває нові землі, вченим, що розроблює геніальний винахід. Тут можна сховатися від шуму, метушні світу та замислитись: «А ким мені стати? У чому сенс мого життя?»
Зі старшого читального залу діти потрапили до ігрової кімнати. Вона нещодавно з’явилася в бібліотеці, але вже привернула увагу найменших відвідувачів. На довгому столику були акуратно розкладені коробки з пазлами та різними настільними іграми, а також розмальовки, кольорові олівці та фломастери. Тут був і «Морський бій», і різні «бродилки» з яскравими мапами, ігри на спритність. Поряд зі столом стояли стільці та лавка, на останній зручно вмостилися великі плюшеві іграшки – різні звірята. Молодші брати та сестрички м’яких велетнів, пухнасті звірятка меншого розміру, ховалися в тканинних мішечках поряд із лавкою. Справжня Країна дитинства та веселощів! Софійка разом із мамою як раз були в ігровій кімнаті та збирали пазли.
Сашко та Даринка пішли далі та потрапили в молодший читальний зал. У ньому також було багато цікавих книжок для дітей, яскраві книжкові виставки про різні казки. В молодшому читальному залі влаштовували лялькові вистави, тому там була велика ширма та багато стільців. Ширму, як і сам зал, прикрашали до кожного свята, кожної вистави. Взимку зал виглядав, мов засніжений казковий ліс, в якому стоїть будиночок самого Санти, а поряд із ним яскраво мерехтить всіма кольорами райдуги наряджена ялинка. Під ялинкою – подарунки для казкових героїв, а самі вони танцюють між гілочок. Навесні «сніг тане» і зала «розквітає». Тендітні квіточки прикрашають ширму, стіни та прозорі гардини на вікнах. Влітку у залі стає світло – світло, від тисячі промінчиків, які весело танцюють на стінах. Восени закінчується веселий бал квітів, то – там, то – тут з’являються жовті, червоні, помаранчеві, коричневі листочки, жолуді та шишки, які, напевно, приносять до бібліотеки маленькі білочки та їжачки. Уявляєте як приємно читати, коли тебе оточує така краса!
Нещодавно в молодшій читальній залі з’явилася нова книжкова виставка – про тваринний та рослинний світи. На цій виставці була одна книга, яка привернула увагу Сашка та Даринки: «Таємниці природи», що розповідала і про динозаврів, і про інших тварин, які раніше жили на Землі, про гігантів, що і зараз живуть в морі та на суші, про найменших тваринок і навіть про звірів, яких діти ніколи не бачили! Саме цю книгу і взяли почитати Сашко та Даринка. Вони зручно влаштувалися на м’яких стільчиках і почали читати.
Щойно діти розгорнули книгу, як їх погляду відкрився цілий світ! На першій сторінці Сашко та Даринка побачили Доісторичний ліс, в якому жили динозаври. Ось брахіозавр тягнеться за соковитими листочками, що на самій верхівці дерева. А ось летять птеродактилі у пошуках здобичі. Десь там, у кущах ховаються юлонги – найменші динозаври. Раптом з – за дерев вийшов Спинозавр – найбільший серед хижаків. Шипастий ящір досягав довжини близько 15 м і важив до 22 тонн. Не хотілося б зустрітися з таким у реальному житті! Він хижо рикнув і попрямував до брахіозавра…
На іншій сторінці, куди не подивись, простягався безкрайній океан, на глибинах якого плив гігантський кашалот вагою в 41 000 кг! Людина, в порівнянні з ним, здавалася маленькою цяточкою! Діти продовжили читати далі й вже незабаром перед ними простяглась спекотна саванна. Десь там, в прохолодній тіні дерев, відпочивали перед нічним полюванням левиці. Маленькі левенята грали поруч, а домінуючий лев пильно розглядав всю саванну, завжди готовий захистити свою сім’ю від будь – якої небезпеки. Коли Сашко та Даринка перегорнули сторінку, то одразу відчули крижаний холод Антарктиди. Куди не поглядь, усюди височіють блискучі гори криги, що плавають у водах Тихого океану. На крижинаж туляться один до одного кумедні створіння. Їх шубки схожі на фраки, а самі вони йдуть, ніби джентльмени на прогулянці. Це пінгвіни, але пересуваються вони повільно зовсім з іншої причини – щоб не впустити пташенят, яких несуть на своїх лапках… З книги діти дізналися про розміри, поведінку та життя усих цих тварин. Сашко та Даринці здавалося, що вони і самі побували і в Доісторичному світі, і в Саванні, і в Антарктиді… Вони уявляли себе хоробрими вченими – дослідниками, що вивчають життя різних тварин.
За цікавою книгою швидко пролетів час, на вулиці почало темніти і дітям потрібно було повертатися додому. Сашко та Даринка повернули книгу «Таємниці природи» та пішли по - домівках. «Наступної неділі обов’язково дочитаємо», - домовились вони. Вночі Сашкові наснилося, як він приборкує динозаврів, а Даринці – як вона летить на птеродактилі та бачить увесь Доісторичний ліс, мов на долоні. Так, дійсно книги відкривають для нас невідомі світи, розбурхують уяву та допомагають знайти відповіді на тисячі запитань!
Джерело : ЦДБ ім. О. Матросова
